Як двоє братів із Донбасу відкрили в Приірпінні бізнес із продажу вугілля з Казахстану

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Двоюрідні брати Олексій Бєсєдін і Дмитро Шершкін змушені були виїхати з Донбасу і тепер живуть у Приірпінні розвиваючи нову власну справу— продають вугілля. Дмитро розповів кореспонденту Ірпінь.City про те, як склалася їхня доля, як вони адаптувалися до змін і в чому себе знайшли.

У житті ми багато чим займалися. Я за фахом – військовий інженер, Олексій – теж інженер, але вже в будівельній галузі. Багато років я працював на керівних посадах. Наприклад, директором енергетично-вугільної компанії. В іншій компанії був заступником директора з розвитку – впроваджував комп’ютеризований облік у мережі магазинів. Заснував і власне підприємство, яке займалося поставками на металургійні заводи різних комплектуючих.

Перед війною будував під Покровськом альтернативну електростанцію, яка повинна була виробляти електроенергію на основі вугілля. Це був інноваційний проект, який мали запустити вперше в Україні. На жаль, не добудували…  У дружини також у Донецьку був бізнес – мережа канцелярських магазинів. Однак єдине, що ми змогли забрати з собою сюди – це автомобіль.

Єдине, що ми змогли забрати з собою сюди – це автомобіль

Олексій у Приірпінні живе вже давно, а я з родиною переїхав сюди у 2014 році. Ми з друзями довго придивлялися до нового місця проживання. Вперше сюди потрапили, коли війна тільки почалася. Своїх рідних вивезли у Бердянськ, а самі поїхали шукати нової долі. У Києві жити не хотіли – мегаполіс. Тож шукали менше, затишніше містечко. Так і відкрили для себе Ірпінь, Бучу, Ворзель.

«Ніяк не міг прокинутися — так багато кисню»

До речі, спершу я у Ворзелі опинився. Зранку від незвички ніяк не міг прокинутися – так багато кисню, на противагу тому, до чого ми звикли в Донецьку, де бачиш те, чим дихаєш. Привіз сюди дружину з дітьми – вони були просто в захваті – тут гарно, зелено, парки розкішні. Навіть питань не було про те, щоби в інше місто переїздити. Тут тепер живуть і мої друзі, і сусіди, і куми. Ми вже три сезони поспіль гриби їздимо збирати і ягоди. Цей край дуже відрізняється від наших пекучих задушливих степів.

На фото: Олексій Бєсєдін і Дмитро Шершкін Фото: Юлія Бережко-Камінська

Житло поки що не придбали, орендуємо. Так вийшло, що перед війною якраз купили квартиру в Донецьку, тож вільних грошей не залишилося. Наш дім стоїть цілий-неушкоджений, але ми вже туди поїхати не можемо – дороги назад немає. Та й не хочу. Не уявляю, як після всього, що там зараз, можна буде спокійно жити. В Олексія у Стаханові залишився будинок. Тут на житло не заробив. Живе сам, дітей не має.  

У Приірпінні непросто знайти себе – дуже велика конкуренція серед підприємців. Ми планували організувати тут одну виробничу лінійку. Однак довелося облишити цю затію і влаштуватися на роботу – пішов начальником постачання на завод порошкової металургії у Броварах. Але завод зараз на межі банкрутства, я вже рік не отримував зарплати, тому був вимушений шукати інші варіанти, як вижити. Дружина поки що не працює, доглядає дітей.

Ми з братом скооперувалися і відкрили кафе в Бучі біля ринку. На жаль, не витягли цю справу. Думали, будуть люди приходити до нас пообідати, але не вийшло. І контингент непростий видався. Довелося звідти піти.

«Спершу самі випробували це вугулля в котлах різних типів»

Звернути увагу на вугілля змусило саме життя. Якраз настав опалювальний сезон, газ подорожчав, а альтернативи йому тут у людей майже немає. Багато хто на твердопаливні котли перейшов. А чим опалювати? Дрова найчастіше привозять мокрі, бо за технологією їх потрібно рік сушити. Хто це робить? Напиляли, накололи і продають. А сирі дрова не дають потрібного тепла. Теплоефективність сирих дров – 1300–1500 Ккал/кг проти 5500–6400 і більше, яке може дати вугілля. От тільки й воно має бути якісним. Тож ми, добре розуміючись на вугіллі, і почали шукати саме таке.

Звісно, з Донбасу вугілля зараз дуже проблематично привезти. Та й антрацит більше підходить для виробничих цілей – для металургійного підприємства, скажімо. А людям, щоб опалювати будинки, потрібно, щоб вугілля було з кращими характеристиками, дешевше і зручне в транспортуванні. Ми взялися вивчати це питання і невдовзі натрапили на вугілля з Казахстану. Спершу самі випробували його в котлах різних типів. Вразило те, що воно вигорає повністю. Це вугілля чисте, без шлаку.

Дрова найчастіше привозять мокрі, бо за технологією їх потрібно рік сушити

Отже, кілька місяців тому ми вирішили спробувати зайнятися продажем казахського вугілля у Приірпінні. Для людей, які перейшли на твердопаливний котел, це дуже хороша альтернатива дровам і пелетам. А нам, фахівцям у цій галузі, не соромно пропонувати обраний продукт. Дуже зручно, що це вугілля відразу фасоване в мішках. Значить, воно без домішків – під час транспортування ніхто для збільшення ваги не додає до нього ніяких інших порід,

Найважчим у нашій новій справі виявилося те, що психологічно довелося себе переламати. Коли понад 10 років пропрацював в офісі керівником, то власноруч відвантажувати вугілля бабусям і дідусям – це ніби стрибнути в минуле. Але я маю відповідальність перед родиною, перед дітьми, яким повинен дати освіту. Мушу знову зуміти придбати житло. Ми розуміємо, що нам потрібно стійко все пройти спочатку. І налаштовані на те, що в нас це вийде!

Пропонуємо сортове довгополум'яне вугілля (марка Д) з Казахстану

Це вугілля ідеально підходить для побутових потреб та активно використовується в енергетичному секторі. Калорійність на рівні 5500–6400 Ккал/кг – у середньому вона нижча, ніж в антрацитової групи, однак час горіння вугілля марки Д істотно більший, а вартість суттєво менша, що дозволяє помітно економити.

Якісні показники:

·         Зольність – 10–12%

·         Вологість – 10–14%

·         Сірка – 0,5%

·         Фракція – 40–80

·         Вугілля фасоване виробником у фірмові мішки по 50 кг

·         Роздрібна ціна мішка вугілля – 260 грн

·         Оптова ціна договірна

Прямі поставки в будь-який регіон України – машинні, вагонні норми (від 22 тонн).

Контактні телефони: (066) 350-73-38, (073) 320-58-28.

Коментарі: