Якою була газета "Ірпінський вісник" 10 - 20 - 30 років тому

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 05.11.2018 13:56
  • 0

4 листопада минає три десятиліття з дня заснування газети «Ірпінський вісник», а наступного дня – 30 років з моменту виходу у світ її найпершого номера. Щоправда, тоді газета називалася інакше – «Прапор перемоги». Під нинішньою назвою вона почала виходити з 30 вересня 1992 року – а саме з номера, присвяченого 90-річчю Ірпеня. За час свого існування «Ірпінський вісник» дуже змінився – і зовнішнім виглядом, і змістом, і стилем матеріалів. Змінилися й обставини, в яких існує видання, і саме суспільство. Єдине, що залишається незмінним – це увага й повага до читача, його потреб та інтересів.  

Газета «Прапор перемоги», яка вперше вийшла в Ірпені 5 листопада 1988 року, мало нагадувала сьогоднішній «Ірпінський вісник». Це був «орган міськкому Компартії України та міської Ради народних депутатів» з усіма характерними атрибутами: червоним прапором, Леніним, КПРС і «великим Жовтнем». Щоправда, вже з яскравими «перебудовчими» мотивами. 24 серпня 1991 року «Прапор перемоги» ще виглядав, як звичайно, а наступний номер уже вийшов як «газета Ірпінської міської ради народних депутатів» – міськком КПУ з «шапки» зник. Минуло трохи більше року, і на сесії міської ради видання перейменували на «Ірпінський вісник».

Спочатку газета виходила на чотирьох сторінках (формат А3), далі її обсяг збільшувався. Найтовщим «ІВ» бував в останні два роки, іноді розростаючись до 24-х сторінок. Змінювалася й періодичність: спершу газету видавали раз на тиждень, потім – дві, тричі, а з 1994 року вона повернулася до статусу тижневика. Починаючи з 1996-го видання декілька років мало формат А4.

Перший номер газети "Ірпінський вісник", 5 листопада 1988 р.

 

Протягом трьох десятиліть «Ірпінський вісник» був переважно чорно-білим. Час від часу додався один колір, а інколи, по святах, газета ставала повноколірною.     

З моменту заснування редакція не раз змінювала прописку: до лютого 1999 року вона знаходилася у Ворзелі, на вул. Шевченка, 1, потім переїхала в Ірпінь – на Мінеральну, 7. Останні п’ять років газета твориться в центрі Ірпеня – на вул. Шевченка, 2-а. Географія розповсюдження «ІВ» з часом звузилася – на зорі існування газети її можна було передплатити не лише в Ірпені та Приірпінні, але й у Києві, Вишневому та в інших місцях.

Ціна на «Ірпінський вісник» завжди була доступною. Три десятиліття тому вона стартувала з трьох копійок за чотиристорінкову газету, вісім шпальт коштували шість копійок. І навіть коли девальвація українських грошей сягала страхітливих масштабів, вартість газети залишалася «підйомною»: річна собівартість перевалила за мільйон карбованців, а передплата на рік коштувала 100 тисяч…

Рекордна ціна за передплату

Стоси підшивок «Ірпінського вісника» містять чимало цікавого. До ювілею ми підготували добірку матеріалів, які ілюструють історію нашої газети, а водночас – історію країни, в якій вона з’явилася, розвивалася і живе сьогодні.  

Як виглядав "Ірпінський вісник" в різні роки

1988 рік 

5 листопада 1988 року вийшов перший номер газети, яка на той час називалася «Прапор перемоги». Це видання перебралося до Ірпеня з Чорнобиля, після трагічних подій 1986 року. 

Першим редактором був Микола Коваленко.

Редакція розміщувалися у Ворзелі на вулиці Шевченка, 1.

Газета виходила тричі на тиждень (двічі по 4 сторінки і один раз на 8-ми сторінках), була переважно чорно-білою (формат А3), наклад на перших номерах не вказаний, щоправда, через два місяці редакція повідомила, що вже має понад 11 400 передплатників.

Вартість 4-сторінкового номера складала 3 копійки, а великого номера – 6.

За 5,78 крб можна було передплатити газету на весь рік.

На сторінках газети першими кореспондентами виступають: А. Жикол, І. Рябцев, Т. Рябчун, О. Коваленко, В. Крилов, Л. Грач, В. Шанюк, О. Мамонтова, М. Негода, Н. Цушко, І. Западловський, В. Одиноков, В. Ніколаєв, Л. Іванов та ін.

Фотографії переважно публікуються від Л. Тарана.  

Формуються перші рубрики, яких із часом стає більше і вони стають постійними: «Рішення виконкому», «Партійне життя», «Із зарубіжних видань», «Будьмо милосердними», «Сфера соціальна – сфера людська», «Читач-газета: зворотний зв’язок», «Міліцейська хроніка», «Наше дозвілля», «Пульс планети», «Куточок гумору».

Кілька років поспіль редакція із номера в номер друкує художні твори – документальні детективи Анатолія Житника «Горгони з талієм», Едуарда Першина «Візит інспектора» та ін.

1990 рік 

«Прапор перемоги» виходить двічі на тиждень (по 8 сторінок по середах і неділях). Річна передплата становила 7,80 крб, а вартість одного примірника, як і раніше, була 6 копійок. Тираж тримався найвищим за роки існування видання – 10 500–11580 примірників. Усі інші позиції залишаються тими ж, як і раніше.

1991 рік 

1991 рік - легендарний номер від 24 серпня 

1992 рік 

Економічні труднощі позначаються на тиражі газети – наклади падають до 8 300. Газета виходить двічі на тиждень – 4 і 8 сторінок, чорно-білий друк. Ціна передплати за рік залишається незмінною. 

На сторінках газети з’являються перші заклики розміщувати у виданні свою рекламу. «Ніколи не кажіть: "Не треба реклами!" реклама – не пожежний засіб, а найважливіша умова вашого бізнесу! Реклама у "Прапорі перемоги" – гарантія фінансового благополуччя!»

1993 рік 

Економічна криза поглиблюється, тираж газети тримається на рівні 4900–5440 примірників. Усі інші позиції залишаються незмінними, крім головної – «Прапор перемоги» із нового року стає «Ірпінським вісником».

1994 рік 

Головним редактором газети стає Микола Коваленко. Не зважаючи на серйозні економічні негаразди, наклад «Ірпінського вісника» балансує від 5000 до 7000 примірників. Передплатити видання редакція пропонує не на весь рік, а лише на півріччя, адже інфляція набирає загрозливих обертів. Ціни на звичайні товари вимірювалися тисячами. Вартість передплати «ІВ» на друге півріччя становила вже 84 тис. крб. І редакція попереджає, що лише ті, хто передплатять на цей період, зафіксують таку ціну, яка буде змінюватися, зважаючи на загальнодержавну економічну ситуацію. Однак навіть така ціна на газету – нижча за її собівартість, наголошує «ІВ».

1995 рік 

Передплатна ціна сягнула 100 тисяч карбованців! І це, за поясненням редакції – при собівартості газети у мільйон! Наклад газети у цей час із невідомих причин не вказувався. 

У листопаді змінився формат газети – вона стала удвічі меншою (А4), зате пропорційно збільшила обсяг сторінок. Їх тепер було 16. Це пов’язано з тим, що редакція відмовилася від послуг типографії і, придбавши власну друкарське обладнання, виготовляла її самотужки.

1996 рік 

600 тисяч карбованців за півріччя! Такою була ціна лише на одне півріччя!

1997 рік 

1998 р.

Головним редактором газети стала Тамара Рябчун. Як і раніше, редакція розміщувалася у Ворзелі, виходила раз на тиждень по суботах, форматом А4 на 16-ти сторінках. Вартість річної передплати – 12 грн.

2000 рік 

У лютому 1999 року «Ірпінський вісник» переїхав в Ірпінь, на Мінеральну, 7. Наклад газети коливається в межах 2000 – 2700 примірників. Також ж ситуація залишається і в 2000 році і в 2001-му. Формат А4, ч/б.

2009 рік 

Головним редактором став Василь Закревський. Наклад – 1700 шт. Газета знову повернулась до формату А3, виходить на 12-ти сторінках. Додався один колір. Зазвичай редакція надавала перевагу рожевому.

Так тривало кілька років.

На сторінках "ІВ" у ці роки виходили матеріали Володимира Еннанова, Валентина Собчука, Василя Закревського, Ніни Костенко, Ольги Молько, Катерини Матвєєвої та ін.

2010 рік 

2011 рік 

 

2012 рік 

2014 рік 

2015 рік 

Головним редактором Ірпінська міська рада призначила Юлію Бережко-Камінську. Із 8-ми сторінок «Ірпінський вісник» зростає до 12, потім до 16 і навіть до 20-ти. Відбуваються поступові зміни дизайну, структури видання, оновлюються підходи як до написання текстів, так і до фото.

Змінюється колектив редакції – журналісти, дизайнер, менеджер з реклами. З’являється сайт газети. Редакція стає членом Національної асоціації українських медіа. 

Редакція розміщується в Ірпені за адресою: вул. Шевченка, 2-а.

2016 рік 

2017 рік 

2018 рік 

30-річчя «Ірпінський вісник» зустрічає на завершальному етапі реформування. На сьогодні «ІВ» – це єдина у Приірпінні міська газета, яка не є політичним проектом, виходить стабільно за будь-яких ситуацій, поширюється через передплату і газетні кіоски і має свою напрацьовану роками аудиторію, яку значно розширює за допомогою власного сайту та соцмережам.

 

 

 

 

Коментарі:

Останні новини