Леонід ЧЕРЕВАТЕНКО – людина енциклопедичних знань і великого українського космосу

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 29.10.2018 19:30
  • 0

У місті Буча по провулку Садовому (зараз – Січових стрільців) у скромному серед царства томів художньої та наукової літератури проживав Леонід Череватенко – відомий український поет, мистецтвознавець, кінокритик, сценарист, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (2002), а також премій Спілки кінематографістів СРСР (1988), республіканської ім. О. Білецького в галузі літературно-художньої критики (1994), міжнародної ім. В. Винниченка (1994), ім. І. Багряного (1996), «Київ» ім. Є. Плужника (2001), ім. В. Даля (2004), премії Президента України «Українська книжка року» (2013).

Він є автором поетичних збірок «Скіфський степ»(1980), «Відкритий звук» (1982), «Хронологія побутова» (2003), «Закляте залізо» (2012), «Зворотній час. Зворотний зв’язок» (2015, посмертна), упорядником і видавцем творів Є. Плужника, Д. Паламарчука, Ж.-М. Ередіа, М. Фішбейна, Ю. Липи, О. Ольжича, І. Багряного, В. Коротича, М. Лукаша.

Мав чималу фільмографію, близько тридцяти сценаріїв художніх і документальних фільмів, поставлених на Київській національній кіностудії ім. О. Довженка.

2006 року йому було присвоєне звання Почесний громадянин міста Ірпеня, а 2007 року його ім’я занесене до Книги Пошани Бучанської міської ради.

У 2016 році була заснована літературно-мистецька премія імені Леоніда Череватенка, вручення якої стало ключовою подією літературно-мистецької акції «Книжкова Буча» – 2016.

Це була Людина з великої літери, яка незважаючи на свій поважний вік та сиве чоло, все ще творила і намагалась змінити життя на краще, не втрачаючи живого вогника, гострого розуму та любові до життя. У цього безмежно розумного, надзвичайно талановитого та без сумніву – неординарного чоловіка була своя особлива життєва філософія.

 В. Шилов

Відомі люди про Леоніда Череватенка 

«Пригадую, у далекому 1980-му році, коли вийшла перша книга Леоніда Череватенка «Скіфський степ» (автору було вже 42 роки), Микола Сом приніс її на заняття Броварської літературної студії «Криниця» і сказав нам, студійцям: «Оце читаю, не начитаюся! Подивіться й ви, молоді. Це – Леонід Череватенко, наш письменник-багатоверстатник!»… Він ще додав, що Леонід Череватенко взяв на себе, «як віл на роги!». Бо йому підвладні Музи – кіно, археології, а це ось – поезії!», – розповідає письменниця Ольга Страшенко.

«Його знахідки й відкриття в царині українського відродження могли би стати вагомим доробком цілої наукової інституції. З його руки вперше прийшли до нашого читача і «Сад Гетсиманський» Івана Багряного, і «Змова у Києві» Євгена Плужника, постали на повний зріст Ольжич (Олег Кандиба) і Євген Маланюк, Олена Теліга і Юрій Горліс-Горський, Дмитро Фальківський… – годі й перелічити всіх тих, кому віддав частку свого серця й душі Леонід Череватенко, виразно окреслюючи їхні постаті на верховині української культури»,  - зазначає письменник Леонід Кореневич.

«Зізнаюся: замість нишпорити по енциклопедіях та довідниках мала звичку телефонувати Леоніду Васильовичу й завжди на всі мої запитання отримувала вичерпну відповідь. Тепер ці слова і його стосуються: з подивом відчула, що той, з ким я не те, щоб дружила (для мене це важить багато), скоріш була в приятельських стосунках, – після смерті почав вивищуватися. І було так, ніби я заново відкривала для себе не тільки поета, автора багатьох критичних статей і кінематографіста Леоніда Череватенка, а й далеку від кон’юнктури вистраждану оригінальність його позицій», – пригадувала науковець, письменниця і журналіст Наталя Околітенко.

«…Його довго не публікували в часи СРСР, а за часів незалежності його роками замовчувала "Літературна газета", коли редактором був Петро Перебийніс», – додає голова клубу «Холодний Яр», членом якого був Леонід Череватенко, Роман Коваль.

«Це був чоловік, який жив і творив за мірками Історії, розумів цю Історію з усіма її звивинами, бистринами і мілинами, як мало хто інший. Вірші, присвячені роздумам над історією – давньою і ближчою до нас у часі – відзначаються просто таки снайперським влучанням у саму серцевину сутності часу, в якому жив герой», – Валерія Богуславська, поетеса.

 В. Шилов

Письменник був частим гостем Ірпінської центральної міської бібліотеки, брав активну участь у святкуванні Шевченківських днів, у літературних вечорах, проводив тут презентації своїх книг. Вірші поета, а також його фільми «Гайдамака», «Ваш Леонід Первомайський», фільми кінотрилогії «Я камінь з Божої пращі» використовуються і зараз під час проведення масових заходів для відвідувачів бібліотеки.

Останньою статтею Череватенка стала публікація «Література Приірпіння», яка вийшла в газеті «Ірпінський вісник».

Олена ЦИГАНЕНКО

Фото: Володимир ШИЛОВ

 

Коментарі: