Заснула, щоб воскреснути

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 28.08.2018 08:50
  • 0

28 серпня Церква відзначає Успення Пресвятої Богородиці – свято величного переходу Матері Ісуса Христа з цього світу у Світ Божественний. Про те, наскільки шанованою була і є ця дата на нашій землі, свідчить сила-силенна храмів і монастирів, освячених на честь Успення – їх найбільше. Усі три православні Лаври в Україні є Успенськими. За церковним переданням, Успенський собор Києво-Печерської Лаври був збудований за велінням Самої Небесної Цариці.

«Я З ВАМИ У ВСІ ДНІ…»

Про Успення Богородиці в Новому Завіті не розповідається. Про нього свідчить низка інших джерел – апокрифів і творів ранньохристиянських авторів – зокрема, тих, які прославлені в сонмі святих. Ми ж викладемо коротку узагальнену версію тих подій на основі відповідного розділу «Закону Божого», впорядкованого протоієреєм Серафимом Слободським.  

Після Вознесіння Ісуса Христа Божа Матір жила на землі ще багато років (одні християнські історики говорять, що 10, інші – 22). Апостол Іоанн Богослов, за заповітом Господа, прийняв Богородицю до себе в дім і з великою любов'ю піклувався про Неї, як рідний син, до кінця Її земного життя. Божа Мати стала для всіх Христових учнів спільною Матір'ю. Вони разом із Нею молилися та з великою втіхою слухали Її повчальні бесіди про Спасителя. Коли християнська віра поширилася за межами Ізраїлю, багато християн приходило з далеких країв побачити й послухати Пречисту.

У Єрусалимі Діва Марія часто відвідувала ті місця, на яких бував Спаситель, де Він постраждав, помер, воскрес і вознісся. Часто Вона просила в молитві про те, щоб Христос швидше забрав Її на небо.

Одного разу, коли Богородиця так молилася на Єлеонській горі, Їй з'явився архангел Гавриїл із райською фініковою гілкою в руках і повідомив, що через три дні закінчиться Її земне життя й Господь візьме Її до Себе. Богоматір невимовно зраділа цій звістці та стала готуватися до Своєї кончини. Апостолів у той час не було в Єрусалимі, вони розійшлися по інших країнах проповідувати Євангеліє. Пресвята Діва бажала попрощатися з ними, і ось Господь зібрав до Неї всіх апостолів, крім Фоми, чудесним чином перенісши їх до Єрусалима. Там вони з гіркотою дізналися про те, що їх чекає розлука з Богородицею. Але Вона втішала Христових учнів, обіцяючи не залишати їх і всіх християн після Свого відходу на Небо і завжди за них молитися. Незвичайне світло осяяло кімнату, де лежала Божа Матір – Сам Господь Ісус Христос, оточений ангелами, явився і прийняв Її душу.

За бажанням Богородиці апостоли поховали Її тіло в Гефсиманському саду – в печері, де спочивали останки Її батьків і праведного Йосифа. Під час похорону було багато чудес: від дотику до одра Божої Матері прозрівали сліпі, з людей виходили біси, хворі зцілювалися від будь-яких недуг. За пречистим тілом ішло багато людей. Іудейські вожді й священики намагалися розігнати цю святу ходу, але Господь невидимо її охороняв. Один священик, на ім'я Афоній, підбіг і схопився за одр, щоби перекинути його. Але невидимий ангел відрубав йому обидві руки. Афоній тут же розкаявся, і апостол Петро його зцілив.  

Через три дні після поховання Богородиці прибув у Єрусалим і апостол Фома. Він був дуже засмучений, що не попрощався з Божою Матір’ю й хотів поклонитися Її останкам. Апостоли, зглянувшись над ним, відвалили камінь від входу в могильну печеру. Тіла Богородиці там не було – тільки погребальні пелени…

Вражені апостоли просили Бога відкрити їм, що сталося. Увечері під час молитви вони почули ангельський спів. Подивившись угору, Христові учні побачили в повітрі Божу Матір, оточену ангелами, в сяйві небесної слави. Вона сказала: «Радійте! Я з вами у всі дні й завжди буду вашою молитвеницею перед Богом».

Так Господь Ісус Христос прославив Свою Пресвяту Матір. Він воскресив Її, узяв до Себе з пресвятим Її тілом та поставив вище за всіх ангелів.

ЛІТНІЙ «ВЕЛИКДЕНЬ»

Кончину Пресвятої Богородиці Церква називає Успенням, а не смертю, бо це не була звичайна людська смерть, коли тіло повертається в землю. «Переможені закони природи в Тобі, Діво Чиста, – співається в тропарі свята, – в народженні зберігається дівоцтво, і зі смертю поєднується життя: будучи по народженні Дівою і по смерті живою, Ти рятуєш завжди, Богородице, насліддя Твоє».

Свято Успення нагадує Великдень, який раптом стався влітку. Плащаниця в центрі храму, квіти, урочисті піснеспіви, велелюддя… І все це після багатоденного посту, майже такого ж суворого, як і Великий.

У Єрусалимській Церкві з XV ст. святкування Успення Богородиці має характерну особливість: у Гефсиманії проводиться богослужіння, яке називається Чином погребіння Божої Матері. Ця служба має структуру, аналогічну утрені Великої суботи. Піснеспіви присвячені Богородиці, але за стилем вони є наслідуванням текстів Чину погребіння Спасителя. У храмі подвір'я Гефсиманського монастиря, розташованого навпроти входу до храму Воскресіння (Гробу Господнього), зберігається вишите зображення спочилої Богородиці – плащаниця. За три дні до Успення її з урочистою процесією переносять до Гефсиманії – в церкву, збудовану на місці поховання Божої Матері. Напередодні свята відбувається Чин погребіння.

У XIX ст. цей чин був перекладений на церковнослов'янську мову і його почали відправляти в Києво-Печерській Лаврі.

У наш час Чин погребіння Божої Матері служиться в багатьох парафіяльних храмах – зазвичай на другий чи третій день свята (або, рідше, ввечері першого дня). Також прийнято виносити на середину храму Успенську плащаницю й класти її замість святкової ікони на прикрашену квітами гробницю. Наприкінці Чину погребіння плащаницю обносять навколо храму.

Успення Пресвятої Богородиці – останнє велике свято церковного року. У вересні, після новоліття за церковним календарем, усе почнеться заново – з Різдва Богоматері.

Коментарі:

Останні новини