Хрещення і Хреститель

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 27.07.2018 19:50
  • 0

К. Лебедєв, «Хрещення киян»

1030 років тому відбулася подія, яка визначила подальший історичний шлях нашого народу, шкалу його духовних цінностей, культурне обличчя, цивілізаційний вибір. Цією віхою, яка розділила нашу історію на «до» і «після», стало Хрещення жителів Києва. З цього моменту християнство почало безповоротно ширитися Руською землею. Точна дата входження киян у хрещальну купіль невідома, тому, за православною традицією і державним календарем, свято під назвою День Хрещення Русі (чи День Хрещення Київської Русі-України) відзначається в День пам’яті хрестителя – великого київського князя Володимира – 28 липня.

Варіанти біографії святого рівноапостольного князя Володимира Хрестителя (Володимира Великого, Красне Сонечко) не в усьому співпадають і містять різні версії важливих подій. Ми ж в основу цієї короткої розповіді покладемо його церковний життєпис (житіє).        

Володимир був сином київського князя Святослава та древлянської княжни Малуші. Народився він у 963 р. (за іншими даними – у 960-му). Виховував Володимира брат його матері, язичник Добриня. У 972 р. юний князь став правити в Новгороді. Згодом у міжусобній війні він переміг свого старшого брата Ярополка, і в 980 р. або трохи раніше зайняв київський престол.

Володимир відібрав у поляків галицькі землі, підкорив племена в'ятичів, радимичів і ятвягів, воював із печенігами і Волзькою Булгарією, розширив межі своєї держави від Балтійського моря на півночі до річки Буг на півдні. У нього було п'ять дружин і численні наложниці. На київських горах він установив ідолів, яким стали приносити людські жертви. Тоді загинули перші на Русі християнські мученики – варяг Феодор та його син Іоанн, якого батько не віддав у жертву ідолам. Їхні мощі досі покояться у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври. Смерть християн дуже вразила Володимира. Можливо, саме тоді він став сумніватися в істинності язичницької віри…

Згодом на запрошення князя до Києва стали прибувати проповідники різних релігій: волзькі булгари-мусульмани, німці-латиняни, іудеї, греки. Володимир розпитував кожного про його віру. Найсильніше враження справив на нього православний грецький проповідник, який на завершення бесіди показав князеві картину Страшного суду. За порадою бояр Володимир відрядив десять мудрих мужів, щоб вони, відвідавши різні країни, випробували, яка віра краща. Коли ці посли прибули до Константинополя, пишність Софійського храму, чудовий спів і урочистість патріаршої служби пройняли їх до глибини душі: «Ми не знали, – розповідали вони потім Володимиру, – на землі ми стояли чи на небі». А бояри тут же зауважили: «Якби віра грецька не була кращою від інших вір, не прийняла б її бабка твоя Ольга – наймудріша з людей».

Прийняттю Володимиром християнства сприяли й зовнішні обставини. Візантійські імператори – брати-співправителі Василій і Константин – звернулися до київського князя по допомогу проти військового заколоту в їхній країні. В нагороду за це Володимир попросив руки їхньої сестри Анни. Імператори змушені були погодитися, але для вінчання з царівною князь мав стати християнином.   

Володимир відправив у Візантію військо, заколот було придушено. Проте імператори зволікали з виконанням своєї частини угоди. Тоді князь рушив у Крим і захопив місто Херсонес (Корсунь) – важливий економічний і торговельний центр імперії. Візантійським правителям довелося виконати обіцянку. Анна прибула в Херсонес.

Але перш, ніж Володимир прийняв Хрещення, він був уражений сліпотою. Так, подібно до апостола Павла, він пізнав свою духовну неміч і приготувався до Таїнства Відродження. У Хрещенні князь був названий Василієм. При виході з купелі він прозрів.

Фреска В. Васнецова «Хрещення князя Володимира»

Повернувшись до Києва в супроводі митрополита, який прибув із Константинополя, і грецьких священиків, Володимир насамперед запропонував охреститися своїм дванадцяти синам, і вони це зробили. Слідом за ними Хрещення прийняли багато бояр. Князь приступив до знищення ідолів. Головного з них, Перуна, прив'язали до кінського хвоста, стягнули з гори й кинули в Дніпро. Священики збирали народ і проповідували. Врешті Володимир оголосив, щоб усі жителі Києва з'явилися в певний день на річку для прийняття Хрещення. Кияни виконали волю князя, розмірковуючи так: «Якби нова віра не була кращою, то князь і бояри її б не прийняли».

У призначений день кияни зібралися на березі. На думку багатьох дослідників, Хрещення відбувалося у водах ріки Почайни, яка текла ближче до Києва паралельно Дніпру й відділялася від нього косою. Історики сходяться на тому, що йдеться про ділянку між нинішнім річковим вокзалом і вулицею Почайнинською, на початку якої й зараз стоїть відбудована церква св. Іллі – перший на Русі християнський храм, споруджений завдовго до описаних подій.

На місце Хрещення прибув великий князь із духовенством. Кияни увійшли в річку – хто по шию, хто по груди. Дорослі тримали на руках немовлят. Священики на березі читали молитви. Молився і святий Володимир, ввіряючи Богу себе і свій народ.

Фреска В. Васнецова «Хрещення Русі»

Після Хрещення киян та жителів столичних околиць християнська віра поступово поширилася всією Руссю. Про це дбали й діти святого Володимира, яким він роздав уділи.

27 років княжив св. Володимир після свого Хрещення. Він відійшов до Господа 15 (28) липня 1015 р. у княжому селі Берестові. Тіло його було покладене в мармурову раку, і, гірко оплакуваний усім народом, князь був похований у збудованому ним Десятинному храмі.
 

Коментарі:

Останні новини