4 листопада «Ірпінському віснику» – 30 років. Ця дата збігається ще з однією подією – завершується період існування редакції як комунального підприємства, далі вона продовжить свою роботу вже в іншому статусі.

Звісно, за ці тридцять років дуже багато чого змінилося. Газета переходила від одного редактора до іншого, її наповнювали матеріали десятків і десятків журналістів і фотографів. На сторінках видання інколи спалахували справжні баталії на гострі соціальні й політичні теми. Був активним зворотній зв’язок із читачами. Фіксувалися історичні події. Розкривалися долі непересічних людей. «Ірпінський вісник» завжди «з перших рук» доносив до читачів офіційну інформацію  про діяльність місцевого самоврядування; саме після оприлюднення в «ІВ» тих чи інших повідомлень міської ради чимало документів набували чинності, починали відлік свого практичного життя.

На сьогодні в редакції немає «довгожителів», на чиїй пам’яті виникла наша газета. Однак залишився архів. І він красномовний. У ньому закарбувалися не лише міські, регіональні та загальнодержавні події й тенденції, а й особливості життя самої редакції. У цьому номері ми вам про них розкажемо.

Якими були ці 30 років для «Ірпінського вісника»? Різними… Було й таке, що весь творчий колектив в один день звільнявся, одного головного редактора було вбито, інший залишив редакцію та зник у невідомому напрямку, прихопивши з собою печатку... Були часи підйому й економічно успішних років. Однак газетярський хліб давався переважно дуже нелегко. Хоча б технологічно! Сьогодні навіть уявити важко, як можна зробити газету без комп’ютера та Інтернету, та старше покоління журналістів добре знає, наскільки кропітким і тривалим у часі був виробничий процес, скільки він потребував сил і робочих рук!

Час, у який відбувалося становлення «ІВ», видався дуже непростим. Воно припало на перебудову і складні 90-ті. Звісно, це не могло не позначитися на тиражах газети, на її вигляді, на якості паперу, кількості виходів і сторінок. Однак люди прагнули читати, знати, тож вишукували можливість передплатити своє рідне видання.

Зараз друковані ЗМІ переживають новий виток труднощів. Із розвитком цифрових технологій, Інтернету, інформація на електронних носіях розходиться моментально, доступна в будь-якому місці і навіть щоденна газета із цим конкурувати апріорі не в змозі. Хоча у нас залишається все ще вагомий козир – достовірність друкованого слова, яке вже не виправиш після виходу газети, якість інформації, яка поки що, на жаль, властива далеко не всім Інтернет-ресурсам, і авторитет, напрацьований роками.

Як нам живеться сьогодні? Непевно. Нашу подальшу долю визначите ви, шановні читачі. «Ірпінський вісник» сьогодні ставлять у приклад багатьом подібним виданням, запрошують на десятки семінарів для редакторів у багатьох регіонах України, аби ми допомогли іншим газетам, однак ніякі рейтинги та компліменти не будуть основою для того, щоб «ІВ» і надалі продовжив своє існування. Це можна зробити тільки реальними кроками – передплатою, до чого ми вас і закликаємо.

А ще від імені всього колективу хочу подякувати кожному, хто в різні часи був причетним до створення цієї газети, хто розвивав її й збагачував новими темами, напрямками, рубриками. Щирі слова вдячності всім, хто підтримував наше видання – допомагав із передплатою, у важку хвилину відстоював права та інтереси редакції, підтримував підприємство фінансово. Є за що подякувати Ірпінській міській раді, яка не залишала «ІВ» без уваги, особливо в останні роки.

Однак найбільша вдячність – вам, любі читачі, за те, що залишаєтеся з нами, що чекаєте кожен номер нашої газети, звертаєтеся до нас у різних ситуаціях, розповідаєте про своє життя.

Віримо, що ми зустрічатимемося на сторінках «Ірпінського вісника» ще не один рік, що інформація, яку ми для вас і надалі готуватимемо, буде саме тією, яку ви потребуєте. А Ірпінь не залишиться без своєї газети.

 

Коментарі:

Останні новини