Ніколи не пізно почати знову

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 01.09.2018 14:38
  • 0

Усе в житті треба робити вчасно. Вчасно вчитися, у свій час читати потрібні книги, з молоду дбати про здоров’я, про репутацію, оволодівати професією, створювати родину, народжувати дітей, реалізовувати себе, допомагати іншим, берегти почуття і стосунки з іншими людьми.

Нещодавно, на підтвердження цих думок, до мене підійшла молода жінка, щоб сказати кілька приємних слів, якими їй хотілося поділитися. А потім ніби пояснила: «У мене в житті настав момент, коли я зрозуміла, що не можна на потім відкладати важливе, навіть якщо це видається чимось дуже простим і звичайним. Кілька років тому я хотіла своїй бабусі, яка дуже захворіла, сказати, як я її люблю (бо не говорила цього дуже давно) і те, наскільки вона для мене дорога. Я залишила ці слова на ранок. А вона… вранці вже не прокинулася. І відтоді я ношу в собі цю гіркоту несказаних слів, і вони мені й досі дуже болять…»

З подібними словами після вечора поезії в Ужгороді до мене підійшов інтелігентного виду дідусь із глибокими світлими очима. Його зачепив вірш про чорнобривці. Він згадав свого близького друга, який після смерті своєї мами почав малювати чорнобривці та інші квіти. Безліч композицій, кольорів, відтінків… І кожну свою роботу художник присвячував мамі. Бо «не встиг» за життя подарувати їй жодного букету. Якось пізно про це подумав. А вона так любила квіти!

Згаяні можливості майже ніколи не повертаються. Деяким щасливчикам дають ще один шанс. Але калейдоскоп життя змінюється щосекунди, і нікому не під силу повторити все те переплетення випадків, ситуацій і людських зв’язків. Немає «Дня бабака» для кожного з нас, щоб ми щось  зрозуміли і виправили, як це було у відомому художньому фільмі. Хоча на одні й ті ж граблі наступати можна. І безліч разів. От навіть удар щоразу буде іншим – болючішим, бо битиме в уже постраждале місце.

Одна можливість тягне за собою іншу. І коли ми завалюємо одну, автоматично лягають долу наступні. І все стає іншим. Бо візерунок калейдоскопа змінився.

Разом із цим ніколи не пізно багато чого у житті почати спочатку. Змінювати свої звички і характер, стосунки з людьми, обстановку, в якій живеш, справу, якій присвячуєш свій час, коло спілкування. Скільки б тобі не було років, перед тобою знову і знову відкриті ті чи інші можливості. Немає старості для того, хто хоче знати, хто прагне кохати всім серцем і розвиватися. Поки ми можемо мислити, рухатись, спілкуватися з іншими – у нас завжди є можливість недругів обернути на друзів, зігріти того, кому поряд із нами було холодно, підтримати того, кому потрібна наша підтримка.

І тільки перед тим, хто не вірить у те, що він на щось здатен, зачинені усі двері.

 

Юлія БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА

 

 

 

 

 

Коментарі:

Останні новини