Мы в соцсетях

15 червня Православна Церква особливо вшановує Києво-Братський чудотворний образ Божої Матері, вся історія якого пов’язана з нашим краєм. Почалася вона понад три з половиною сотні років тому, містила неймовірні події, згодом раптово обірвалася… і зовсім недавно отримала несподіваний розвиток.    

«ГРАД ОЛЬЖИН»

Перші відомості про Києво-Братську ікону з’явилися в середині XVII ст. і пов’язані з Вишгородом – древньою вотчиною святої рівноапостольної княгині Ольги, а потім і інших київських князів. Уперше це місто згадується в літописі в 946 р. як «град Вользин (Ольжин)».

«Києво-Братська ікона Божої Матері колись була місцевою в Борисоглібській церкви в місті Вишгороді (Київському), де вона чудесно з'явилася в 1654 році», – так починається розповідь про цей образ у книзі «Благодіяння Богоматері роду християнському через Її святі ікони».

Зберігся переказ про те, що саме відбулося в 1654 році. Це був період визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Литовське військо князя Януша Радзивілла, підступаючи до Києва, зупинилось у Вишгороді. Литовці стали грабувати місто, не зупиняючись і перед святинями. Черга дійшла й до соборної церкви святих страстотерпців Бориса і Гліба, де перебувала ікона Божої Матері. Один із вояків ударив рушницею по обличчю Богородиці – і по ньому потекла кров, як із рани. Радзивілл звелів покарати безбожника, і спішно залишив місто. А ікона, яку почали прославляти ​​вишгородці, стала однією з шанованих святинь.

ПОКРОВИТЕЛЬКА «РЕМІСНИЧОГО» КИЄВА

У 1662 р. Вишгород зазнав великої шкоди від кримських татар, які воювали на боці поляків. Борисоглібський храм був сплюндрований. Однак Промисел Божий зберіг і мощі святих (вірні їх заховали), і чудотворну ікону Божої Матері, яку встигли винести з храму і пустити по Дніпру.

Переказ розповідає, що ікону помітив у річці один татарин і вирішив скористатися нею для переправи. Але як тільки він за неї вхопився, ікона сама швидко попливла в бік Києва. Зупинилася вона посеред ріки навпроти Братського монастиря, що стояв на Подолі. На крики «плавця» припливли човном монахи, забрали і святий образ, і татарина, який після цього охрестився і постригся в ченці. Ікона ж відтоді була в монастирському Богоявленському храмі. Її помістили в особливому кіоті та щотижня по суботах читали перед нею акафіст Божій Матері.

У книзі «Православні руські обителі», виданій наприкінці XVII ст., було сказано: «Соборна церква Богоявлення Господнього побудована на місці дерев'яної гетьманом Іваном Мазепою в 1693 р. У цьому храмі зберігаються святині обителі – чудотворна ікона Братської Богоматері, що припливла р. Дніпром у 1662 р. із сплюндрованого татарами в м. Вишгороді соборного храму... »

Інформація про Братську ікону міститься і в книзі відомого краєзнавця й історика Костянтина Шероцького «Київ. Путівник» (1917 р.): «Посередині храму біля середнього правого стовпа знаходиться чудотворний, дуже популярний у 17–18 ст. образ Братської Божої Матері. Він українського письма 17 ст. у звичайному типі місцевих ікон, і походить із іконостасу Вишгородського храму, зруйнованого польсько-литовськими військами... Ікона нині сильно переписана, але старі гравюри дають зрозуміти, що риси малюнка незмінні».

Багато монастирів, прагнучи мати у своїх стінах цю святиню, замовляли собі копії Києво-Братської ікони.

Відомо, що образ був дуже шанований серед жителів Подолу, Кожум'як та інших ремісничих районів Києва. Жодної важливої справи вони не розпочинали без молитви перед Братською іконою. Торговельні угоди (Братський монастир виходив на одну з найжвавіших торгових площ Києва – Олександрівську, більш відому як Контрактову), сватання та укладання шлюбних контрактів, спірні питання – з усім цим люди йшли по благословення й допомогу до Братського образу Божої Матері.

Про те, яке значення мала ця святиня для киян у ХІХ ст., свідчить і художня література: зокрема, згадки про ікону є в п’єсі Івана Нечуя-Левицького «На Кожум'яках» та в її знаменитій оновленій версії «За двома зайцями», створеній Михайлом Старицьким. 

ВТРАТА…

У 1919 р. Братський монастир був закритий радянською владою. Після цього ікона безслідно зникла. Коли проводився опис монастирських цінностей у зв'язку з націоналізацією церковного майна в 1920-х роках, ікони там уже не було. Відомо, що на момент зникнення образ був прикрашений дорогою позолоченою ризою з дорогоцінним камінням.

Після цього пам'ять про Києво-Братську ікону довгі десятиліття зберігалася лише в церковному календарі та в небагатьох списках (копіях) в уцілілих православних храмах. До порівняно недавнього часу такі списки були в трьох храмах Києва: в Іллінській і в Хрестовоздвиженській церквах на Подолі та в Покровському жіночому монастирі.

У 2007 р. в селі Горенка з’явилася парафія, а наступного року – храм на честь Києво-Братської ікони Божої Матері. Згодом при храмі був заснований невеликий жіночий монастир.

…І ПОВЕРНЕННЯ

У 2009 р. чудотворна ікона, сліди якої загубилися у 20-х роках минулого століття, несподівано була знайдена в запасниках Національного художнього музею України. Цю добру звістку повідомила науковий співробітник музею Ніна Пархоменко. У її статті «Обрітення Києво-Братської ікони Божої Матері», надрукованій у Церковній Православній газеті, розповідалося: «Донедавна Києво-Братська ікона вважалась утраченою. І от у липні 2009 р. під час робіт у фондосховищах Національного художнього музею України було знайдено цю ікону, до того ж у вишуканій срібній з позолотою карбованій оправі. На звороті дошки — старий інвентарний номер (який засвідчує її перебування у фондах Лаврського музейного містечка у 1934 р.), поряд з яким зазначено, що ікона взята з Братського монастиря. Ікона за розміром досить велика — 133×96...»

З віднайденого образу написали копію для храму в Горенці та освятили її поряд з оригіналом просто в музеї.

Окрім 15 червня, святкування на честь Києво-Братської ікони відбуваються ще тричі на рік: 23 травня, 19 вересня та на п'ятому тижні Великого посту в суботу Акафіста (Похвали Пресвятої Богородиці).
 

Використано матеріали статті «Києво-Братська ікона Божої Матері» архімандрита Ахіли (Шахтаріна).
 

Комментарии:

Останні новини