Мы в соцсетях

Майбуть, усі українці знають про День святого Миколая, який відзначається 19 грудня (див. статтю «Чудотворець» у №50 від 15 грудня 2017 р.). Цього дня на світанку і діти, і дорослі поспішають зазирнути під подушку, сподіваючись на подарунок. Але пам'ять найулюбленішого в Україні святого вшановують ще й 22 травня – в ту дату, коли його мощі були доставлені з Мір Лікійських в італійське місто Барі (Бар). По-народному це свято називають «Миколаєм Літнім» або «Теплим».  

У різних джерелах ця історія описується з певними відмінностями, тому спробуємо викласти більш-менш узагальнену версію.       

У другій половині XI століття Візантійська імперія здригалася під ударами турків. Їхня військова експансія в Малій Азії супроводжувалася оскверненням християнських святинь. Під загрозою  довгий час були шановані всім християнським світом мощі святителя Миколая, які більш ніж сім століть зберігалися в місті Міри в малоазійській області Лікія (місце служіння святого за його земного життя). На цю велику святиню мусульмани зазіхали ще з кінця VIII століття: у 792 році Хумейд, флотоводець каліфа Аарона Аль-Рашида, прибув у Міри Лікійські з наміром зламати гробницю святителя Миколая. Але замість неї він зруйнував іншу гробницю, яка була поруч. Відразу після цього на морі піднялася страшна буря і майже всі кораблі сарацинського флоту були розбиті.

У 1087 році жителі портового міста Барі – столиці провінції Апулія на півдні Італії – вирішили забрати мощі св. Миколая. У той час там проживало багато греків (близько двох століть – до 1071 року – Апулія належала Візантії). За переказом, благочестивому священику в Барі з'явився Миколай Чудотворець і звелів, аби барійці перевезли його мощі до свого міста.

Городяни спорядили кораблі, на яких у Лікію під виглядом купців вирушив загін добровольців. Вони прагнули випередити жителів іншого великого італійського міста – Венеції, які теж мали намір забрати святиню. Діставшись Мір Лікійських, 47 озброєних барійців, серед яких було двоє священиків, рушили до храму, де покоїлися святі мощі. У храмі були тільки ченці-сторожі. Нічого не підозрюючи, вони показали гостям гробницю святого. За звичаєм, чужоземців помазували там миром від мощей. Барійці відкрили ченцям свої наміри й запропонували викуп за святиню, але ті відмовилися й хотіли попередити місцевих жителів. Тоді прибульці зв'язали монахів і поставили біля дверей храму свою сторожу. Юнак Матфей, поспішаючи, розбив кришку гробниці, і барійці побачили, що саркофаг наповнений запашним святим миром. Барійські пресвітери Лупп і Дрого звершили коротку службу, після чого той же Матфей став виймати з гробниці мощі святителя. Переказ розповідає, що при цьому молодик заліз у саркофаг і ненароком розтрощив частину тазових кісток святого. Мощі загорнули в одяг і віднесли їх на судно. Ченці, звільнившись від пут, повідомили городянам про викрадення, ті кинулися на пристань, але перешкодити барійцям вийти в море не змогли… Це відбулося 20 квітня 1087 року.

А 8 травня кораблі прибули в Барі. Наступного дня (22 травня за новим стилем) зустрічати святиню вийшло все місто. Мощі врочисто перенесли до церкви святого Стефана, яка стояла недалеко від моря. Перенесення супроводжувалося численними зціленнями хворих, калік і біснуватих.

Відомо, що жителі Барі не відразу прийшли до єдиної думки про те, в якому саме храмі будуть постійно зберігатися мощі. За однією з версій, причиною розбіжностей було суперництво між католиками і православними – позиції Православної Церкви в колишній візантійській провінції в той час були ще міцні. Врешті-решт було вирішено збудувати новий храм, що й сталося через рік чи два. Базиліку свт. Миколая освячував Папа Урбан ІІ. Він переклав мощі в нову срібну раку, оздоблену дорогоцінним камінням, і поставив її у вівтарі.

Через якийсь час святий Миколай з'явився вві сні одному благочестивому ченцеві й сказав, що мощі мають лежати під престолом. Волю святого виконали – святиню підклали під престолом у крипті (нижньому храмі) базиліки, де вона перебуває й досі.

На честь перенесення мощей свт. Миколая Чудотворця було встановлене окреме свято. Спочатку його відзначали тільки жителі Барі, незважаючи на те, що про ці події було широко відомо по всій Італії та в інших країнах – це пояснюється, перш за все, середньовічним звичаєм вшанування переважно місцевих святинь. Крім того, Грецька Церква не встановила такого святкування, тому що втрата мощей свт. Миколая була для неї подією сумною. На Русі ж свято перенесення мощей Миколая Угодника стали відзначати незабаром після 1087 року – наш народ уже тоді глибоко шанував великого святого.

Вклонитися мощам свт. Миколая їдуть люди з усього світу. Перші звістки про прочан із Русі датуються XV століттям. Масовими паломництва стали в ХІХ столітті, хоча до Барі добиралися в той час тижнями.

З 1969 року біля мощей святителя регулярно відбуваються православні богослужіння. Щороку 22 травня тут збирається до п'яти тисяч вірян, яких, звичайно ж, крипта вмістити не може. А 9 травня, в день католицького святкування перенесення мощей свт. Миколая, настоятель базиліки вибирає з саркофага миро. Воно розбавляється святою водою і прочани розвозять його по різних країнах. І донині по всьому світу святитель являє чудеса, приходячи на допомогу людям. 

22 травня 1913 року в Барі почали будувати православну  церкву свт. Миколая і готель для паломників. У 1921 році був освячений нижній храм на честь святителя Спиридона Триміфунтського, а в 1955 році – верхній.

Цікаво, що в Україні є тезка італійського Барі – невеликий райцентр Бар на Вінниччині. У 1518 році король Польщі Сигізмунд І, одружившись із дочкою міланського герцога Боною Сфорца д'Арагона, подарував їй це містечко, яке тоді називалося Ровом. Згодом вона перейменувала його на Бар – на згадку про родове місто Барі в Італії.

«О, всесвятий Миколаю, угоднику Господній пречудний, теплий наш заступнику і скорий помічнику всюди в скорботах, допоможи нам, грішним…»

Комментарии:

Останні новини