Мы в соцсетях

На п’ятому тижні Великого посту, в середу ввечері, у православних храмах відбувається особливе богослужіння, відоме як «Маріїне стояння». Прочитується весь Великий покаянний канон св. Андрія Критського та житіє преподобної Марії Єгипетської. А в кінці тижня (цього року – 25 березня) вшановується пам'ять цієї святої. Найчастіше до неї звертаються по допомогу в боротьбі з блудною пристрастю. Адже прп. Марія спромоглася піднятися з безодні гріха до вершин святості.

Життєпис Марії Єгипетської залишив нащадкам святитель Софроній – Патріарх Єрусалимський у 634–644 роках.

...В одному з палестинських монастирів на початку VI ст. жив старець Зосима. Він досягнув значних духовних висот і був взірцем для багатьох монахів. Якось його стала переслідувати думка, чи є на світі хтось, досконаліший за нього, здатний навчити його чогось нового в подвижницькому житті? Тоді явився інокові Ангел і повелів йому йти монастир, розташований біля ріки Йордан.

У Йорданській обителі, де поселився Зосима, він зустрів славних старців, яких став наслідувати.

Почався Великий піст. За звичаєм, який був у тому монастирі, іноки переходили через Йордан і на сорок днів усамітнювалися в пустелі. Вийшов з обителі й Зосима. Він вирушив углиб пустелі, сподіваючись зустріти когось із старців-відлюдників. Після двадцятиденної подорожі він побачив віддалік людину, на якій не було ніякого одягу. Тіло її було засмагле до чорноти, а волосся – біле. Зосима намагався наблизитись, але вона стала тікати. На благання ченця зупинитися людина відповіла, що вона – жінка, і попросила кинути їй плащ, аби прикрити наготу. При цьому незнайомка назвала Зосиму на ім’я. Старець кинув їй мантію. Вони довго просили одне в одного благословення, аж поки жінка знову не виявила свого дару прозорливості, сказавши, що благословляти має Зосима, бо він священик.      

Старець попросив подвижницю помолитися за нього й за весь світ, і під час молитви вона піднялася на лікоть над землею. Зосима злякався, думаючи, чи не привид перед ним, але незнайомка прочитала його думки та розвіяла сумніви.   

На прохання священика жінка стала розповідати йому про своє життя.

Родом вона була з Єгипту. У 12 років залишила батьківський дім і прийшла в Александрію, де 17 літ жила в розпусті. Одного разу вона приєдналася до натовпу прочан, які морем добиралися до Святої Землі на свято Воздвиження Чесного Хреста. Єдиною її метою було знайти в цій подорожі ще більше партнерів для блуду. В дорозі, а потім і в Єрусалимі молода жінка продовжувала зваблювати чоловіків, і її розпусність не знала меж.  

Коли настало свято, вона разом із людьми пішла до храму Воскресіння Христового, але всередину увійти не змогла: якась невідома сила її не пускала. Після кількох невдалих спроб переступити поріг храму нещасна грішниця усвідомила, що причиною цього була її нечистота. Тоді благодать Божа раптом торкнулася її серця, і вона стала плакати й каятися перед образом Пресвятої Богородиці, який був у притворі церкви. Жінка благала дозволити їй побачити святий Хрест, на якому був розіп’ятий Господь, пообіцявши більше не осквернятися гріхом, зректися світу й піти туди, куди звелить Божа Матір.

Після цього вона змогла безперешкодно ввійти до храму і вклонитися святиням. Повернувшись до образу Богородиці, почула голос: «Якщо перейдеш Йордан, знайдеш блаженний спокій»…

Якийсь чоловік біля храму дав їй три монети, за які вона купила три хлібини. Того ж дня жінка дісталася берега Йордану. Вона причастилася Святих Христових Тайн у прибережному храмі, а зранку переправилися на другий бік ріки і рушила в пустелю, щоби провести там 47 років…  

Хліб, який у неї був, незабаром зачерствів, і вона споживала його шматочками. Потім харчувалася рослинами. Одяг відлюдниці зносився, тож вона страждала і від спеки, і від холоду. Та найбільших страждань завдавали подвижниці гріховні думки й бажання. Їй дуже хотілося м’яса, риби й вина, якого вона раніше багато пила, вчувалися сороміцькі пісні, а блудні помисли спалахували в серці й палили її вогнем. Тоді вона кидалася на землю та слізно молила Пресвяту Богородицю про допомогу. Іноді жінка не вставала з землі день і ніч, аж поки не з’являлося Світло, яке проганяло спокусу. Така боротьба тривала довгих 17 років – стільки ж, скільки було витрачено на розгульне життя.   

Під час своєї розповіді подвижниця цитувала Святе Письмо, хоча ніколи його не читала.

Прощаючись, вона попросила Зосиму нікому не говорити про почуте від неї аж до її смерті, а також не йти за Йордан у наступний Великий піст. «Залишся, отче, в монастирі. Хоча, якщо й захочеш вийти, не зможеш. Увечері ж святого дня Тайної Вечері візьми для мене Животворного Тіла і Крові Христової у священну посудину, і неси, і чекай мене на березі Йордану, що прилягає  до населеної землі», – сказала свята.    

Зосима нікому розповідав про таємничу жінку. Коли ж знову наступив Великий піст, старець лежав хворий. Тоді згадалися йому слова подвижниці, що не зможе він піти в пустелю.

У Великий четвер священик вийшов на берег Йордану зі Святими Дарами. Ніде не видно було човна, на якому преподобна могла б переправитися. Проте вона, з’явившись на іншому березі, перехрестила ріку й пішла поверхнею води.

Ступивши на берег, свята причастившись і промовила зі сльозами молитву св. Симеона Богоприїмця: «Нині відпускаєш рабу Твою, Владико, за словом Твоїм, із миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє».

Вона попросила старця прийти через рік на те місце, де вони вперше зустрілися. Перехрестивши Йордан, подвижниця знову перейшла його по воді. А Зосима докоряв собі, що не запитав її імені.

Через рік старець поспішив у пустиню, і знайшов святу мертвою. Вона лежала обличчям на Схід зі складеними на грудях руками. Біля її голови на землі було написано: «Похорони, отче Зосимо, на цьому місці тіло смиренної Марії…» Напис повідомляв, що упокоїлася преподобна в ту саму ніч, коли причастилася Святих Тайн. Тобто вона миттєво перенеслася від Йордану на місце своєї кончини, до якого Зосима йшов двадцять днів.        

Священик намагався викопати могилу шматком дерева, але суха земля не піддавалася. Тоді з’явився великий лев, який вирив яму кігтями. Поховавши подвижницю, Зосима повернувся в монастир і розповів братії все, що знав про велику святу – преподобну Марію Єгипетську.   

 

 

 

 

 

Теги:
Автор:
 theirpin.city
Комментарии:

Останні новини