Мы в соцсетях

У Китаї і Японії дуже популярними стають підвісні скляні мости над гірськими прірвами. Один із таких кілька років тому був побудований у провінції Хуань у горах Юньтайшань на висоті 380 метрів. Майже півкілометрова у довжину (430 м) споруда вважається найдовшим скляним мостом у світі. Довгі тут і черги до каси – попри страх висоти випробувати себе приходять тисячі туристів. 

Однак ступити на таку прозору конструкцію і побачити під ногою страшне провалля може далеко не кожен. Навіть знаючи про те, що ці мости нові, перевірені, дуже міцні й надійні, що товщина скла або прозорих пластин, у десятки разів міцніших за скло, – понад 20 сантиметрів, а щільна решітка і високі скляні стіні по боках унеможливлюють падіння з мосту, страх бере такий, що туристи гірко ридають, просуваючись буквально по сантиметру. У когось трусяться руки й ноги, хтось лягає і повзе, не наважуючись навіть стояти, а когось просто тягнуть уперед, не зважаючи на істеричні крики і пручання.

Дивлячись на цих переляканих туристів, мимоволі запитуєш себе: а як би я сам пройшов цим «Мостом хоробрих людей»? Чому б повірив більше: надійності конструкцій і тому, що звідти просто неможливо випасти, чи очам, які бачать усю глибину гірської прірви і – нічого під ногами?

Проте саме такими «скляними мостами» ми ходимо все своє життя. І «реальність» очевидності часто не вдається перебити ані логікою, ані фактами, ані будь-якою аргументацією і здоровим глуздом.

В одному художньому фільмі, що запам’ятався мені на багато років, режисер спершу показав сцену, яку побачила семирічна дівчинка з вікна і сприйняла відповідно до побаченого, а вже потім показав глядачу весь її контекст, і ситуація у своїй повноті набула зовсім іншого значення. От тільки дівчинка не бачила всієї «конструкції», а тільки те, що «під ногами – прірва». І розповіла про це батькам. А оскільки побачене стосувалося їхньої старшої доньки, то й реакція була відповідною. Фатальною для молодої дівчини. Усе життя пішло шкереберть. Бо не завжди можна вірити очам.

Ідемо по «скляному мосту» і над інформаційною «прірвою». Монтаж? Фотошоп? Правда? Фейк? Неточність? Домисел? Вимисел? Плітки? Дійсність, у яку важко повірити? А чи міцна конструкція на цьому «мосту»? І хто знає – тріскання скла, яке в Китаї додали в якості спецефекту для приваблювання екстремальних туристів – у цьому випадку правда чи омана?

А ще є «скляні мости» в нашій свідомості – у лабіринтах особистих страхів, упереджень і стереотипів. До того ж ми не завжди віримо в надійність власної конструкції. Що не впадемо. Що подужаємо. Що перейдемо. Що втілимо задумане. Що справді можемо довіряти іншим людям і долі, і що взагалі існує бодай щось, що тримає цей світ над гострими скелями і кам’яними щілинами провалля.

Щоправда, поки в панічному страхові повземо прозорими плитами, які під час випробовувань не могли розбити кувалдами, поки тремтять наші ноги і руки, поки нас хтось тягне по життю попри пручання і вереск, ніколи й подумати – а як воно, на цій висоті пташиного польоту – літати? А тим більше – бути будівельником такого мосту?

Фото з мережі Інтернет

Теги:
Автор:
 Юлія БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА
Комментарии:

Останні новини