Мы в соцсетях

Мабуть, не всі ірпінці знають, що містом-побратимом Ірпеня є Мцхета – найдавніша і майже тисячолітня столиця Грузії, історичне серце цієї країни і священне місце для кожного грузина. Тут у IV столітті після Різдва Христового жила свята рівноапостольна Ніна – саме та, яка принесла Грузії християнську віру. 27 січня Православна Церква вшановує пам'ять цієї великої подвижниці.

МЦХЕТА

Сьогодні це невелике містечко, до якого від нинішньої столиці – Тбілісі – їхати автобусом хвилин 20. Про святу Ніну (чи, як кажуть грузини, Ніно) тут нагадують величні старовинні святині.

Це, безумовно, собор Светіцховелі на честь 12-ти Апостолів. Перший у Грузії християнський храм. Спершу – дерев’яний, згодом збудований заново з каменю. Його воздвигли на тому місці, де, як було відкрито святій Ніні, в землі перебуває хітон Ісуса Христа. Багато століть собор Светіцховелі залишався головним храмом Грузинської Православної Церкви.

За переказом, Господній хітон, витканий для Христа Його Пресвятою Матір’ю, привезли до Грузії мцхетські євреї – рабин Еліоз (Елеазар) і його брат. Вони були присутні при розп'ятті Христа і протестували проти несправедливого суду Синедріону. Еліоз передав ризу своїй благочестивій сестрі Сидонії, яка визнавала Христа обітованим Месією. Сидонія, взявши в руки святиню, промовила пророцтво про кінець царства Ізраїлю і тут же померла. А хітон нікому не вдалося вийняти з її рук. Так її з ним і поховали в царському саду. З часом жителі Мцхети забули про Сидонію та її могилу.

Саме хітон Господній і став тим першим поштовхом, що згодом привів до Грузії св. Ніну, яка прагнула віднайти святиню.   

Зі св. Ніною переказ пов’язує і монастир Джварі (святого Хреста), який височіє на горі понад містом: там, де згодом виросла обитель, подвижниця поставила хрест.

А на тому місці, де у Мцхеті жила свята Ніна, стоїть монастир Самтавро, в якому є невеличка церква, освячена в її ім’я.

АПОСТОЛЬСЬКИЙ ШЛЯХ

Майбутня просвітителька Грузії народилася близько 280 року в місті Коластри в Каппадокії – області в Малій Азії (нині – територія Туреччини). Її батько Завулон був родичем (за деякими даними – рідним дядьком) святого великомученика Георгія Побідоносця. Він походив зі знатного роду і служив в імператорському війську. Мати Ніни, Сусанна, була сестрою Єрусалимського Патріарха.

Коли дівчинці було 12 років, вона разом із батьком та матір’ю прибула в Єрусалим. Там, за взаємною згодою батьків, Завулон отримав благословення на пустинножительство, а Сусанна стала дияконисою при храмі Гробу Господнього. Виховання Ніни було доручене одній благочестивій стариці.

Читаючи Євангеліє, дівчинка замислилась над долею хітону Ісуса Христа, щодо якого воїни, які після розп’яття Господа ділили Його одяг, кидали жереб (Ін. 19:23–24). Стариця розповіла, що реліквію забрали в Іберію (Грузію), яка вважається одним із земних уділів Пресвятої Богородиці. Дізнавшись, що ця країна досі майже не знає християнства, св. Ніна стала молити Божу Матір про те, щоб не лише віднайти хітон, але й побачити Грузію просвітленою Христовою вірою.

Цариця Небесна явилася їй уві сні та благословила йти в Іберію проповідувати Євангеліє. При цьому Богородиця вручила дівчині хрест, сплетений із виноградної лози. Коли Ніна прокинулась, хрест був у неї в руках. Із ним вона пройшла весь свій подальший земний життєвий шлях. Цей хрест, який легко впізнати по нахилених кінцях горизонтальної перекладини – найбільша святиня Грузинської Церкви. Він і досі зберігається в Сіонському кафедральному соборі у Тбілісі.

Перш ніж потрапити до Грузії, св. Ніна проповідувала в Римі. Там завдяки її проповіді прийняли Хрещення царівна Рипсимія – наречена імператора Діоклетіана, її наставниця Гайанія та багато знатних осіб. Коли імператор, який переслідував християн, про це дізнався, їм довелося рятуватися втечею у Вірменію. Але за повелінням Діоклетіана вірменський цар стратив і Рипсимію, і її наставницю, і ще 35 дів. Уникнути смерті вдалося лише св. Ніні.

З Вірменії вона прийшла до Грузії. Коли добралася до Мцхети, там сталося велике знамення: під час язичницького жертвоприношення почалася сильна буря і були зруйновані поганські ідоли. Відбулося це у свято Преображення Господнього.

У Мцхеті св. Ніна поселилася спочатку в домі царського садівника, дружина якого завдяки її молитвам зцілилася від безпліддя й увірувала в Христа. Свята розпочала свою проповідь, яка супроводжувалася чудесами. Згодом вона переселилася в курінь біля міської стіни. Звістка про неї швидко поширювалася в окрузі.  Св. Ніна зцілила від тяжкої хвороби царицю Нану, і та стала ревною християнкою. Але цар Міріан (265–342) вважав святу чаклункою і задумав розправитися з нею. Тоді він несподівано осліп, а його свиту оповила пітьма. Усі їхні прохання до язичницьких ідолів були марними, і вони звернувся до Бога, якого проповідувала св. Ніна. Морок розсіявся, і цар за молитвою святої прозрів. Тоді він охрестився, і став утверджувати християнську віру у своєму царстві. В країну запросили єпископа і священиків, почали будувати церкви.

А св. Ніна вирушила з проповіддю у віддалені гірські райони. Багатьох язичників привела вона до Христової віри. Вже в похилому віці свята поселилася в наметі на околиці міста Бодбе в Кахетії (Східна Грузія), де продовжувала подвижницьке життя. Вона перебувала в постійній молитві та навертала людей до Христа. Коли св. Ніна отримала одкровення про свою близьку кончину, попрощатися з нею прибули цар і єпископ із духовенством. На їхніх очах біля смертного одра святої відбулося чимало зцілень. Це було в 347 році (деякі джерела називають 335 рік).

Св. Ніна заповіла поховати її тіло в Бодбе. Незважаючи на заповіт, Міріан захотів перенести святі останки у Мцхету, проте гріб подвижниці не змогли зрушити з місця. Тоді св. Ніну поховали там, де стояв її намет. Цар Міріан розпочав, а його син Бакур завершив будівництво над могилою храму в ім’я святого великомученика Георгія. Пізніше був заснований і жіночий монастир на честь св. Ніни. З її мощами пов’язано багато чудес. З благословення Антіохійського Патріархату просвітителька Грузії була прославлена в сонмі святих як рівноапостольна. Святими Церква визнала і царя Міріана та царицю Нану.


Володимир СИНЕВИДСЬКИЙ

Теги:
Автор:
 theirpin.city
Комментарии:

Останні новини