Мы в соцсетях

Є у кожного з нас одна прихована сила, енергія, проти якої не кожен береться виступити. Можливо, тому, що… навіть не знає про неї. Або знає, та не зважає.

Це – сила інерції. Власної інерції, інерції традицій і звичок своєї родини, свого народу і навіть людства.

Це коли знаєш, що твій десяток болячок найперше від того, що харчуєшся так, наче в тебе не шлунок, а холодильник, не поєднуючи хіба що абрикоси з молоком, наїдаєшся якогось «дурня» на ніч, аж дихати несила, запиваєш борщ компотом із солодкою булочкою, їси засмажене на смальці і копчене, коли і без того маєш «дохлу» печінку, і ну ніяк НЕ МОЖЕШ перейти на інший раціон тільки тому, що ЗВИК харчуватися так, як твої батьки, діди і прадіди це робили. І як усе взяти і змінити, адже твої діти разом із тобою запивають компотом борщ – спробуй перевчи вередливих… Ти просто НЕ В СИЛАХ змінити це!

Це коли прекрасно розумієш, як важливо нарешті почати сортувати сміття і не викидати в одне відро залишки недоїденого учорашнього салату і пластикові баночки з-під ряжанки, а однаково так робиш, бо сила інерції і сьогодні, і завтра, і завше сильніша від тебе. Бо так робив усе життя. І так уже роблять твої діти…

Це коли роками, десятками років не можеш наважитися бодай на необтяжливу ранкову гімнастику, маючи і живіт у три жирні складки, і целюліт, і потворне друге підборіддя, бо ніколи не мав традиції регулярно робити з десяток нескладних вправ. І діти твої теж її не мають. І не матимуть!!!

Це коли не можеш зупинити свій гнів і продовжуєш волати, проклинати, пирскати отруйними словами, бо стриматися, зупинитися, змінити гнів на розуміння, поставити себе на місце іншого, знайти у критичній ситуації добре чи бодай нейтральне слово – це здійснити злам у свідомості, революцію в мозку, натиснути або зірвати «стоп-кран» десь глибоко в самісінькій душі.

Чому ж це так важко – зупинити енергію інерції, запустити її в іншому напрямку? Чому???

О, немає нічого найскладнішого за найпростіше!

Жити по-совісті, не судити інших, любити людей і берегти природу… Хіба це складно? Навіть не інших людей любити, Бог із ними, іншими, СЕБЕ ЛЮБИТИ!!! Перестати шкодити самому собі, коханому…

Та ні… Не виходить… Бо є непереможна, вірніше – всепереможна, дивовижна сила – сила інерції. Вона не добра чи зла. Вона просто рухається туди, куди ми її послали. Ми самі. Особисто. Її вектор – це наша доля. Вона – наш «попутний вітер», який ми «запускаємо» самі. Вона – сила нашого успіху. Чи невдачі…

Кажуть, студент на перших курсах працює на залікову книжку, а потім залікова книжка працює на нього. Та все наше життя – суцільна сесія! От і «працюють» на нас наші відмітки-зарубки – і добрі, блискучі, і погані, «трісочки-двійочки»…

А чому б не змінити «вітер»? Не перекинути «вітрило» на інший борт? Чому б не змусити працювати у найкращому для нас же напрямку і ритмі наше здоров’я, організм, наші уміння і таланти, те, що ми любимо і можемо?

Хоча б тому, що… яка б у кого доля не була, кожен із нас вартий кращої.

Теги:
Автор:
 Юлія БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА
Комментарии:

Останні новини