Мы в соцсетях

Софія ДЗЮБЛЮК: і з парашутом політати, і на флейті зіграти, і кафе розписати…

Поделиться в Фейсбуке Рассказать Вконтакте Написать в Твиттер
  • 09 червня
  • 0

Софія Дзюблюк - українська художниця з Ірпеня

Софія Дзюблюк – гіперактивна українська художниця з Ірпеня, студентка магістратури Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА). Людина-оркестр Софія малює у різних техніках: графіка, літографія, офорт, акварель, грає на кількох музичних інструментах, зокрема на флейті і фортепіано, займається екстремальними видами спорту – стрибає з парашутом,

захоплюється туризмом і навіть має диплом професійного масажиста. І все це у 22 роки! Ексклюзивно для редакції газети «Ірпінський вісник» Софія відкрила секрет свого шаленого денного розкладу та ефективного розподілу часу на всі справи. Пропонуємо вам історію дівчини, яка втілює бездоганний приклад молодої успішної українки.

 

Усе почалося з батьків

Ще у 9-річному віці батьки Софії Дзюблюк віддали її до Державної середньої художньої школи у Києві, яку дівчина відвідувала аж до вступу до академії і де вивчила усі початкові техніки малювання. Саме ця школа надала майбутній художниці необхідні навички для успішного вступу. «Коли прийшов час вступати, ні в кого з моєї родини, ні в мене не виникло жодного сумніву про те, що моє життя може бути пов’язане не з творчістю. І коли я вступала до академії образотворчого мистецтва, не уявляла іншого варіанту для себе, тому більше в жоден заклад не подала документи. І, звичайно, вступила з першого разу», – згадує Софія.

Дороги, що ведуть до творчості

Софія з першої спроби вступила до Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури в місті Києві, хоча за статистикою більшість студентів вступають туди роками! Це дуже солідний і вельми знаний навчальний заклад в Україні. Наразі юна художниця у пошуках свого унікального художнього напрямку і тієї техніки, яка б робила усі її роботи впізнаваними. «Здебільшого зараз я працюю у жанрі графіки. Також трохи ознайомлювала людей з літографією і гравюрою під час численних виставок та майстер-класів по Україні. Паралельно працюю над дипломною роботою і займаюся розписом стін», – ділиться майстриня.

Мистецтво, за яке платять

Розписом на замовлення Софія почала займатися, аби підвищити свою фаховість і підзаробити грошей. І одразу, як тільки зарекомендувала себе, почала отримувати численні замовлення з різних престижних закладів столиці. На її рахунку – розпис стін арт-кафе, дитячих кімнат у ресторанах та велика робота з розпису на стіні військового шпиталю у Пущі-Водиці Київської області. «Мене ваблять глобальні завдання, розпис великих обсягів площі, щось на кшталт муралів. Із часом, я впевнена, зможу з легкістю братися і за такі проекти – вся справа у практиці та насназі!», – запевняє Софія. 

 

Улюблений учитель

Окрім художньої школи ще в дитинстві Софія двічі закінчила музичну школу в Ірпені – клас фортепіано і клас флейти. Флейту у неї викладав легендарний Леонід Антонович Мальчевський, який дуже вплинув на її становлення як особистості. На момент, коли Софія познайомилася з ним, йому було вже за 80 років! Софія часто навідується до нього у Гостомель, аби поспілкуватися, пограти та згадати минуле. А якось написала про свого вчителя лист телеканалу «СТБ», журналісти якого зацікавилися її цим педагогом і зробили про нього сюжет. Відтоді як передача вийшла в ефір, багато хто з його учнів, яким на сьогодні вже за 60, і які живуть в різних куточках України та закордоном, почали телефонувати йому і відновили спілкування. «Зараз у нього не так багато учнів, як раніше, бо світ змінився, уподобання дітей стали трохи іншими, проте я згадую ті часи, як одні з найщасливіших у моєму житті», – зізнається дівчина.

Рецепт успіху

На сьогодні студентка співпрацює з багатьма дизайнерськими фірмами. Як правило, вони тяжіють до замовлення на розпис локальних площ, на кшталт невеличких кав’ярень чи приватних дитячих садочків. Теми робіт ухвалює замовник, але Софія дуже часто дає професійні поради, бо бачить свою майбутню роботу як митець, ставиться до неї як до фахової творчості, а не як до банального способу заробити.

Попри це майстриня впевнена, що тема її головного розпису ще попереду, адже вона і досі шукає щось надзвичайне, що дозволить їй із часом вписати свої ім’я поряд з іменами видатних художників. А поки що Софія просто знаходить цікаві підходи для своїх замовлень, аби проявити свій художній талант. «Зараз я ще тільки вчуся майстерності, намагаючись охопити якомога більший спектр складних технік, аби досконало оволодіти ними», – запевняє дівчина.

Найбільшим своїм досягненням Софія вважає бакалаврську роботу, в основі якої лежить вагомий проект, над яким майстриня старанно працювала майже рік. Це – об’ємний музейний експонат, що імітує археологічні розкопки міфічних істот. Композиційно в ньому зображені розкопки скелетів кентавра, мавки та ангела. Робота велика за розміром – понад 2 на 3,5 м – та прикрашена декоративними камінцями і мушлями. «Дуже люблю цю роботу і пишаюся нею! Сьогодні розумію, що у мене тоді був і час, і наснага робити такі проекти», – згадує художниця.

Творчі зміни

З часів створення бакалаврського проекту дівчина усе більше захоплюється графікою, тяжіє до мінімалізму у творчості. «Моя магістерська робота якраз із цієї серії графічних витворів мистецтва. Це буде календар, де окремі 12 фрагментів створюють разом велике панно 2,4 на 1,8 м, Але, як і раніше, я схильна до того, аби в кожному завданні бачити можливість творчої реалізації, викладання на максимум, бо для художника важлива ця реалізація, для нього кожен проект – це життя. До того ж, кожна робота має мій авторський підпис, і я не хочу, щоб мені колись стало соромно хоча б за одну з моїх робіт», – розповідає майстриня.

Хто зрозуміє?

На своєму поки що нетривалому творчому й життєвому шляху майстрині вже довелося зіткнутися з нерозумінням людей щодо графіки. «Люди у нас недостатньо обізнані в цьому виді мистецтва, вважають, що справжнє мистецтво – це “масляні картини з мазочками”, як мені пояснила одна жіночка. Тому, звісно, мій глядач – це сучасна особистість, яка відкрита до всього нового і готова сприймати нові віяння і зміни в мистецтві», – підкреслює Софія.

 

А класика вічна!

Своє ставлення до мистецтва часів Середньовіччя, Бароко, Відродження та інших славетних епох Софія коментує так: «Це вічне мистецтво, тому що воно надзвичайно естетичне і дуже професійно виконане. Адже такі постаті як Леонардо да Вінчі, Караваджо, Мікеланджело не просто заробляли мистецтвом – вони ним жили, вони все віддавали мистецтву – і такий фанатизм не міг пройти повз історію. Звісно, їхні імена лишилися, і сьогодні ми можемо по-різному ставитися до цих митців, але ми все одно знаємо, як їх звуть і що вони створили». А от на запитання про те, чи хотіла б Софія мати таку славу, вона зізналася: «Я вважаю, що поки не заслуговую на це, бо тільки вчуся, набуваю фаховості. Сподіваюся, що зможу прожити життя гідно, щоб на задоволення всіх моїх амбіцій мені вистачало і сил, і коштів. Через це мені б хотілося мати таку справу – свій невеличкий бізнес, який приносив би мені пасивний дохід, а я б могла усе своє життя присвятити мистецтву».

 

Далекоглядні плани

У майбутньому дівчина мріє малювати те, що їй захочеться, а потім продавати це. У цьому в Софії навіть є ідейний натхненник – сучасний український митець Павло Маков. «Він надихає тим, що використовує техніки, які ми зараз вивчаємо в академії, але до кінця не розуміємо, навіщо потрібно привчатися робити це вручну, якщо є фотошоп та інші комп’ютерні програми, які дозволяють робити те ж саме, але значно швидше і більш стандартизовано. Проте Павло розповідає, що ручна робота такого типу свідчить про високу майстерність автора і його затребуваність на сучасному ринку. Павло дійшов уже до того рівня майстерності, коли до нього звертаються клієнти з проханням створити щось на замовлення – і не таким, яким бачить витвір клієнт, а таким, яким бачить сам Павло. Він розповідав, що якось до нього прийшла жінка і замовила намалювати сад, запевнивши майстра, що вона не буде давати йому вказівок щодо роботи, а просто хоче бачити цей сад таким, яким його бачить Павло, оскільки вона щиро захоплюється його творчістю. Оце дійсно рівень, до якого усі ми прагнемо і до якого власне я сама хотіла б колись дорости!» – із захопленням коментує художниця.

Осередок мистецтва

Софія та її мама мріють про відкриття у Стоянці центру мистецтва, де б молоді художники, письменники, режисери та інші творчі особистості могли б презентувати свої роботи, влаштовувати цікаві мистецькі заходи. «Наш Ірпінський музей перебуває у скрутному становищі, молодим людям ніде показати свої роботи, нікуди, по суті, сходити насолодитися мистецтвом, так от, я сподіваюся, нам дозволять взяти у користування цю землю у Стоянці та збудувати там мистецький центр. А поки що ми у пошуку меценатів, як могли б допомогти із цим».

                                                                                Захоплення та вподобання

Багатоманітне життя Софії постійно штовхає художницю до різних пригод. Маючи величезний енергетичний потенціал, дівчина постійно подорожує Україною, неодноразово була за кордоном, зокрема у США, де живе її двоюрідна сестра, і скрізь доносить до людей своє мистецтво – робить виставки, бере участь у різних світських заходах.

Зліва направо: Софія Дзюблюк із сестрою

Родина Софії активно займається волонтерством. Дівчина неодноразово бувала у військовому шпиталі, малювала портрети бійців АТО та робила їм тимчасові татуювання. 

«Аби бути успішних художником, неможливо бути тільки митцем, сидіти десь у підвалі, малювати й віддавати комусь свої роботи на продаж. Треба бути цікавою особистістю, “світською левицею” у світі мистецтва, аби людям хотілося дізнаватися більше, аби вони почали помічати мене», – запевняє Софія. Та на все своє життя майстриня дивиться крізь призму творчості, вважаючи, що все має бути збалансовано, адже істина, на її думку, пізнається у порівнянні, і тільки порівнюючи, можна адекватно усвідомлювати своє теперішнє становище.

 

Спілкувалася Олеся ВАСИЛЕЦЬ

Комментарии:

Останні новини